На запитання: карати дитину і нехай трішки боїться чи дружити з нею і хай росте трохи легковажною Кетрін Кволс має однозначну відповідь: малюка можна виховати відповідальним і не вдаватися до покарань, а з підлітком реально знайти спільну мову. Свій метод авторка називає переорієнтацією наміру, адже впевнена: за протестом, викликом, бешкетництвом стоїть цілком позитивний намір. Треба лише знати, як спрямувати його в «мирне русло».
Ставтеся до дітей по-різному
Припустімо, ви прийшли до лікаря зі скаргами на головний біль, а інший пацієнт страждає від болю в нозі. На це медик каже: усім будемо видаляти жовчний міхур, бо нещодавно до мене прийшла людина, у якої щось боліло, їй зробили таку операцію, і тепер їй краще. Чи стали б ви лікуватися в такого «професіонала»? Звісно, ні. Лікар, який припускає, що всі проблеми однакові й один технічний спосіб може стати панацеєю від усіх бід, не заслуговує на довіру. Але часто батьки, які бачать, що їхні діти б’ються чи конфліктують, реагують однаково: вимагають піти в різні кімнати, залишають без солодощів, ігнорують чи ще якось карають.
Але на поведінку дитини в родині значно впливає її нерівне становище. Там, де порушена рівновага, значно більше проблем. Бути старшим чи молодшим у родині, хлопчиком чи дівчинкою, більш спокійною за темпераментом дитиною чи більш рухливою, віддавати перевагу розумовій праці та бути відмінником чи бути двієчником, але вправним спортсменом та помічником — усі ці ролі мають свої плюси та мінуси. Але ключовим фактором є батьківське ставлення до цих критеріїв.
Скажімо, старша сестра може відчувати турботу та мати певні поступки від брата, бо вона дівчинка. А її братик насолоджується опікою та поступками, бо він менший за віком. Так ситуація цілком стабільна. Але якщо батьки вважають, що акцент на статі заважає гендерному вихованню, переваги будуть лише у хлопчика, а дівчинці казатимуть, що до неї більше вимог, бо вона старша. Дорослим не треба змінювати погляди. Але вони мають знайти тоді ще якийсь параметр, що зрівняє баланс: наприклад, донька хоче стати співачкою (хай навіть це несерйозно і в неї немає музичного слуху), тож син має опікуватися, щоб вона не зірвала голос, і давати час на заняття.
Оскільки остаточної рівності в родині не буде, під час конфлікту проблеми старшої дитини будуть зовсім іншими, ніж молодшої (і так само з іншими параметрами). Говорити після бійки з ними слід окремо.
